Олег Тягнибок: «Свободу» хочуть оголосити терористичною організацією

  • Олег Тягнибок: «Свободу» хочуть оголосити терористичною організацією

Олег Тягнибок: «Свободу» хочуть оголосити терористичною організацією
Олег Тягнибок: «Свободу» хочуть оголосити терористичною організацією

Для «Свободи» ці місцеві вибори можуть стати ключовими, бо після поразки в минулорічній парламентській кампанії про Тягнибока і Ко почали забувати. Справедливо чи ні – інше питання.

Останнє нагадування про себе вийшло у «Свободи», мабуть, не таким, якого бажали її лідери. Під час досить агресивного мітингу під Верховною Радою проти внесення змін до Конституції щодо особливого статусу окремих районів Донбасу з натовпу була кинута бойова граната. Наслідок – кілька загиблих та безліч поранених правоохоронців. МВС відрапортувало про затримання підозрюваного – Ігоря Гоменюка, що виявився колишнім бійцем батальйону «Січ», який комплектувався переважно зі «свободівців». В партії оперативно заперечили свій зв’язок з затриманим.

Але після цього почалися затримання вже серед представників «Свободи», причому не рядових, а колишніх депутатів. Едуарда Леонова за участь у подіях під Радою посадили під домашній арешт, також Генпрокуратура вимагає арешту Ігоря Швайки, а Юрій Сиротюк вже знаходиться в СІЗО. На минулих вихідних у багатьох «свободівців» проводилися масові обшуки. Лідера «Свободи» Олега Тягнибока, який теж приймав досить активну участь в протестах під Радою, кілька разів допитували в Головному слідчому управлінні МВС як свідка.

Взагалі Тягнибок, який вже давно особливо не світився і не давав інтерв’ю, виглядає дуже стомленим – запального революціонера з Майдану в ньому майже нічого не видає. Своє зникнення після того, як «Свобода» пролетіла повз парламенту, він пояснює тим, що займався реорганізацією партії.

В інтерв’ю «Главкому» Олег Ярославович виклав свою версію подій 31 серпня, розкривав стратегію партії на жовтневих виборах та звинуватив колишніх партнерів з Майдану в цілеспрямованій дискредитації «Свободи».

– Обшуки майже за місяць після провокації 31 серпня – це, однозначно, ознака переслідування своїх політичних опонентів, – почав розмову Тягнибок. – Якщо слідство хотіло б щось знайти для доказової бази, це робилось би упродовж доби – у будь-якого криміналіста спитайте.

Всупереч усім нормам Конституції і українського законодавства, міністр внутрішніх справ вже призначив винних, ще коли граната була в повітрі. Причому звинуватив в цьому всю «Свободу», незважаючи на те, що у нас є стаття 62 Конституції, яка зазначає, що кримінальна відповідальність – індивідуальна, а не колективна. Так само, як в часи Гітлера, Сталіна колективно звинувачували.

Ми маємо інформацію, що за протоколом це призначення винних відбулося ще до моменту офіційного затримання підозрюваних. І вони намалювали фантастичну версію того, що відбулося: в їхній хворобливій уяві Тягнибок разом з кількома заступниками напередодні поїхав на фронт, зустрівся з бійцями, нібито їх проінструктував, як вони мають ту гранату кидати, а потім взяв своїх дітей і пішов в гущу, де ту гранату мали кидати. Нас фактично хочуть оголосити їх терористичною організацією: мене – її керівником, а членів економічної ради партії, які утримують партію і забезпечують легіон «Свобода», – фінансистами терористів.

Але в процесі слідства у них все почало валитися. Вони думали «вибити зізнання» у хлопців. І підозрюваний Гуменюк, у якого його адвокатові у райвідділі вдалося взяти інтерв’ю, визнав на камеру, що основне, чого від нього хотіли – признатися, що він є членом «Свободи». Це вже свідчить, що їм потрібна була жертва-«свободівець». Потім наші адвокати розповідали за свідченнями усіх хлопців, що до них в камеру підсаджували штатний криміналітет. Половина описала чечена зі свастикою, який їх грузив, морально і психологічно тиснув. І їм вкладали ту версію, що Тягнибок до них їздив і щось казав – слідчі змушували їх це визнавати.

Так а що саме намагаються знайти у ваших партійців?

Очевидно, що обшуки – це морально-психологічний тиск. Може, вони хочуть знайти якусь доказову базу під ту їхню фантастичну версію. Причому знаєте, що забирають? Майки «Свободу політв’язням», вишивані сорочки, «свободівський» прапорець забрали, кепку, майку. Також, звичайно, телефони, системні блоки, комп’ютерну техніку. У Сиротюка забрали всю націоналістичну літературу, яка в нього зберігалась ще з «Тризубу».

Яка у вас версій подій під Радою 31 серпня? Тобто «Свобода» собі мирно пікетувала, потім вас почали давити правоохоронці, потім хтось кинув гранату. Якби не ця граната, як би ви далі діяли?

Як завжди. Всі вже знали, що депутати проголосували і пішли з парламенту, то навіщо його було штурмувати? Я на ту акцію прийшов з сином і донькою. Якби ми планували якісь заворушення, невже ви думаєте, що я так би вчинив? Акцію проводили чотири сили, там було чотири сцени. Ми навіть домовилися, що спочатку одна сцена виступає, потім інша.

Представники громадськості жалілися, що «Свобода» їх прогнала зі сцени.

Це було не так. Просто коли Фаріон виступала, вони увімкнули голосно музику і перебили її виступ. Тому частина людей, що стояли біля тих підприємців, почали вимагати виключити музику, там навіть якась штовханина була. Потім всі один перед одним вибачилися і ми владнали цей конфлікт.

Люди в натовпі були дуже негативно налаштовані до депутатів, але відчувалось, що вони вірили, що зміни до Конституції не проголосують. Проте я, ще не знаючи результатів голосування, зловив себе на думці, що рішення прийнято, коли побачив, що заворушилися міліціонери, «беркути». Якісь вказівки пішли, і вони почали концентруватися. Людей, які дізнались, що питання вже проголосоване, і побачили таку реакцію «Беркута», почало «перти». І пішло пряме наближення, а далі вже достатньо було «сірничка». Можу показати відео, де один беркутівець кричить – «та ви майдануті», тобто провокує.

Я не говорю про те, винен Сиротюк чи ні, але на мітинг він прийшов з книжками, а не з палицею. Коли «беркутівець» його дубинкою вшурував по носі, він ту палицю забрав, і почав лупашити по щиту. Є природні реакції.

Ми вам теж відео можемо показати, де ви відкрито погрожуєте правоохоронцям, називаєте їх «шмаркачами».

Якщо ви дивились те відео до кінця, то я кричав – зупиніться, ідіоти, не йдіть до кінця, не провокуйте. Довелося і гостре слівце сказати, бо це емоції. На моїх очах дівчинці розбили голову, одному чи двом я особисто медичну допомогу надавав. У нас все є на відео, які ми покажемо в суді. Тоді спрацював ефект натовпу, який провокували міліціонери. Що я мінімум міг зробити – так це врятував чотирьох гвардійців, коли їх висмикував розлючений натовп. Я підходив і силою свого авторитету впливав на людей, відводив гвардійця і казав йому – біжи до свого командира. І тому є підтвердження на відео.

Владі було вигідно спровокувати ту ситуацію. Ще один момент як доказ цього – Аваков в Раді показував ціле 3D-кіно, як той зловмисник кидав гранату. І спереду його знімають, і зі спини, і збоку, і в фас, і в профіль. Виявляється, вони, замість того, щоб унеможливити ті злочини, їх знімали, зі всіх сторін.

Вас звинувачували, що ви не хотіли ходити на допити, була ціла епопея з повістками.

Я — законослухняний громадянин, як і решта «свободівців». Це певна інформаційна маніпуляція, яку формує Аваков проти «Свободи». Дивіться – я з Інтернету довідуюсь, що мене мають викликати на допит, і, звісно, чекаю повістку. Навіть повідомляю рідним, прошу сина, щоб у скриньці подивився, чи є повістка. Повістки нема, і я кажу журналістам, що повістки не отримав. Після цього з’являється брехлива заява МВС, що Тягнибок повістку отримав. Вони до мене через пресу – і я до них, Аваков до мене через Фейсбук, і я – через Фейсбук. Я їм пишу, що, шановні, я людина публічна і мене знайти не проблема. Коли місяць назад вам було треба, щоб я прийшов на допит в Генпрокуратуру свідчити по подіях 16 січня — то не було ніяких проблем. А тут почалась якась незрозуміла гра. Причому я тепер розумію, що це була гра з метою скомпрометувати мене навіть у такій дрібниці, нібито я не хочу ходити на допит.

Я вперше побачив свою повістку в Інтернеті – причому це було грубе порушення закону, бо виставили повістки з домашніми адресами, з персональними даними. Я людина публічна, всі знають, де я мешкаю, мені нема чого приховувати, але з точки зору закону це неправильно. З таких дрібних порушень, бачте, яка велика виходить брехня. Потім цю повістку я побачив вже по телевізору, у ТСН – причому її показали з коментарем, що Тягнибок каже, що не отримував повістки, так ось же вона. Але ж я її не отримував, більше того, так і не отримав! Тоді я пішов на допит без повістки, хоча юридично міг і не йти, і ніхто б до мене не доколупався, бо мого підпису немає.

Коли я прийшов перший раз на допит, мені дали другу повістку. В ній було написано, що я – «Тягнибок Олег Володимирович», а не Ярославович, була неправильна адреса, номер будинку. У нормальній країні така повістка – не чинна, але я все одно прийшов по ній.

Це така халатність з боку правоохоронців? Чи вас просто тролять?

З обшуком у нашого Олега Гелевея була цікава історія. Напередодні його мати святкувала 80-річчя і зі всієї України з’їхалися діти, внуки, правнуки, а на ніч вся родина там лишилася спати. О 6 ранку почалися маски-шоу – через вікна увірвались автоматчики. Всіх тих гостей обличчям в підлогу, на матір направили автомат, його налякану (дитину) 17-річну Марійку в нічній сорочці обмацали. Якісь «енкаведистські» методи і так вони по всій Україні діють.

Наші ж спілкуються з тими спецпризначенцями, поки чекають адвоката або поки триває обшук. Так ті представляються окремим спецпідрозділом з переатестованого колишнього «Беркуту», а «ви, сукі майданутиє, тєпєрь получітє». Вони навіть не приховують, що це – помста за Майдан, і всі як один виказують свою злість на нас – «майдануті», «майдауни». Наші арештовані таке саме розказують.

Так от до питання чи це дурість, чи халатність – коли вони вломилися до Гелевея, який є адвокатом, той попросив показати ордер. А там взагалі не його адреса, до того ж санкція дана не Генпрокурором або його заступниками, а якимсь слідчим, хоча процедура обшуку адвоката є особливою. Але вони кажуть, що їм це байдуже, бо в них є завдання і все одно, що ти тут кажеш. Це все одразу – і непрофесіоналізм, і старі «енкаведистські» методи, і їхнє бажання помститися за Майдан, і відверті ознаки політичного переслідування.

«Регіонали» кажуть, що якби знали, що тепер так можна буде робити, то і тоді б так робили»

За Януковича у «Свободи» теж були проблеми з правоохоронцями. Чим вони відрізняються від нинішніх?

В принципі, так само воно і було. Так тоді хоч вони чітко декларували, що вони за Януковича, за Росію, а ми тут з незрозумілими вимогами – фашисти, бандити і бандери. А зараз ніби українська міліція, типу свої. От фраза одного з них – «Хотели власть сменить? Вот, имеете!». Коли ти бачиш ворога в обличчя – тобі набагато легше, а коли перед тобою ніби-то свій, а насправді він є ще більшим ворогом, це набагато складніше.

Іронія в тому, що деякі «регіонали» кажуть, що якби знали, що тепер так можна буде робити, то і тоді б так робили. Коли 16 вересня минулого року голосували за закон про особливий статус Донбасу на закритому засіданні, вперше в історії українського парламентаризму на екрані не висвітилося, хто як голосує. Просто з’явилася цифра – 277, хоча ми не голосували, і тоді витягнули свої карточки і зняли це на відео, поруч з нами сиділа «Батьківщина», частина якої не голосувала. Просто не могло набратися стільки голосів. І після того в коридорі якісь «регіонали» нам говорили – ну, знаєте, якби би ми знали, що так можна, то принаймні 16 січня (день голосування диктаторських законів, — «Главком») не робили б комедію з підняттям рук, а зробили б те саме. Це відповідь на питання, що зараз змінилося. Під личиною нової України і того, що ми живемо по-новому, система і люди залишились ті самі.

Якщо ці колишні «беркутівці» кажуть, що мстять за Майдан, то за що мстить їхнє керівництво? Чому вони почали зі «Свободи», а не з «Батьківщини», яка не менше вашого критикує владу? Треба визнати, що тепер ще у «радикалів» виникли проблеми…

Тема «радикалів» інша. Причина такого наїзду на них – це вихід Ляшка з коаліції. Ми не були в коаліції і не маємо фракції, навіть наші шість депутатів не увійшли в коаліцію. І це ж не зараз почалося – згадайте 14 жовтня минулого року, коли Аваков затримав 50 людей внаслідок сутичок під Верховною Радою. І через три дні (о, щастя!) серед 50 затриманих один виявився неповнолітнім сином члена Житомирської організації «Свободи». Значить, «Свобода» винна, так, як і зараз.

Соратник Авакова Антон Геращенко уточнював, що це не Тягнибок вкладав гранату в руки злодію, але «Свобода» створила такі умови, за яких такий теракт став можливий. Ви не допускали такий розвиток подій, коли заводили натовп під Радою?

А чому Геращенко не говорив, що це влада створила такі умови? Якби влада 16 січня минулого року не наплювала на людей і громадську думку і не показала так демонстративно, що можна ґвалтувати парламент голосуванням руками, то не було би трагічних подій на Грушевського і Інститутській. Зараз аналогічна ситуація. Якби влада так демонстративно не показувала, що їй плювати, що думає народ про зміни до Конституції, про той закон про особливий статус Донбасу, якби вона не «нагинала» депутатів, як деякі розповідали, то не було би і тих трагічних провокацій 31 серпня. Геращенко говорить те, що йому вигідно, і постійно – неправду. Останнього разу у Шустера він вийшов і почав кричати, що коли ми брали Маріуполь у вересні 2014 року, народний депутат від «Свободи» Кривецький приватним літаком літав у Бєлгород, в Росію. От вам, типу, рука Кремля. Кривецький мені каже: "Ти що, я у Бєлгороді в житті не був. А в Росії років десять тому був у Москві». Але вони створюють міфи і формують навколо «Свободи» негативний ореол.

Причина в тому, що саме «Свобода» підняла в парламенті тему корупції уряду Яценюка і звіту Гордієнка. Після того було створено робочу групу, яку очолив наш Осуховський.

Якого потім змінили.

Так чому змінили? Як тільки він почав працювати, різні чиновники почали нести додаткові дані, бо повірили, що з того щось буде. Україна тоді мала постачати кукурудзу в Китай, причому йшлося про мільярдний контракт. Міністр сільського господарства проводить тендер – і його виграє близька до нього компанія, в якій він купує кукурудзу на 3-5 доларів дорожче, ніж продає китайцям. Тобто, сам в себе купує, ще й замість держави сам «нагрівається» на тому – Генпрокуратура навіть відкрила кримінальне провадження. Осуховський це озвучив і його попросили вийти до преси. Але поки він вийшов, член тієї групи Геращенко з «Народного фронту», користуючись, що нема Осуховського і ще кількох депутатів, які не підспівували прем’єр-міністру, в таємному режимі змінив там керівництво.

Друге, що вони хочуть зробити, — масову приватизація прибуткових і стратегічних підприємств. Шість разів вони те питання виставляли в парламенті, і наші всього-на-всього шість депутатів чи блокували трибуну і зривали цей процес. Зараз вони далі нагнітають... Міністр економіки виступав, розказував моторошні історії, що державні підприємства жахливо погано працюють. У мене питання – якщо вони так працюють, чому не карають тих чиновників, які від імені держави довели ті підприємства до такого стану?

Ідеться про тисячі підприємств. Вони хочуть виставляти вже зараз все, що не продали. Який ідіот під час війни обленерго, облгаз, водоканал продає? Також вони хочуть продати частину Одеського припортового заводу. Це повна катастрофа. Одеський припортовий – стратегічне підприємство. Це – карбамід, аміакопровод там завершується. Є пропозиції від арабського світу, який вже давно стукає у всі двері. Їм карбамід потрібен, бо без нього там в пустелі нічого не росте, а взамін вони пропонують скраплений газ своїми танкерами транспортувати до Одеси і звідти забирати карбамід. Це б зменшило на третина нашу залежність від російського газу.

По портах є довідка, що за останні півроку вони показали плюс, тож навіщо продавати прибуткові підприємства? Якщо є повністю провальні підприємства, як кінні заводи, про які казав Яценюк, то їх можна віддати в приватні руки. Але не стратегічні та прибуткові.

Далі вони націлилися на землю сільськогосподарського призначення. Хочуть її продавати. Ми кістьми ляжемо – того не дамо, і їм це тисне. Ми не проти приватизації землі під об’єктами нерухомості: маєш хату – плюс-мінус метр ти можеш приватизувати, але не землю сільськогосподарського призначення.

Ви питаєте – чому вони так на нас вз’їлися? Бо знають, як ми працюємо. Раніше сиділи Яценюк, Турчинов, Кличко, я – і вирішували порядок денний. То коли пробували якісь такі підленькі речі робити, я їм казав — хлопці, ви навіть не думайте, ми вам того не пропустимо. І вони це знали. А зараз нема «Свободи» в парламенті, то можна все це протягувати. Ми не можемо мовчати після того, що вони творять. Коли я стояв на Майдані разом з Яценюком, чи на Шустері, він казав, що Азаров – негідний прем’єр-міністр, обкрадає людей. Як він тоді співав: «Українці, вам потрібно 18 мільярдів кубічних метрів газу для забезпечення побутових потреб – ми видобуваємо 20 мільярдів і того достатньо, щоб ви отримували газ українського виробництва, за ціною 70 доларів. А зараз вам його продають по 300-400 доларів і ту різницю Азаров кладе в кишеню собі і олігархам». Я слухав і казав — який Арсеній молодець. Я вірив, що і він вірить в те, що говорить. А він став прем’єр-міністром і почав робити все навпаки. Азаров по 300 продавав, а цей вже по 500. На Майдані вони все правильно говорили, а тут — бах, він прем’єр, і все забулося.

Ще одна версія того, що відбувається – вибори. Що б вони не казали, що «Свобода» – лузери, які мають рейтинг мінус піввідсотка, як би не розповідали, що ми ніхто і звуть нас ніяк, так чому ж до нас прикута така увага? У нас зараз щонайменше тисяча людей на фронті, причому кращі з кращих – колишні депутати Верховної Ради, обласних рад, навіть колишні голови обласних рад. У мене частина партійного активу зараз воює або у Збройних Силах, або в Нацгвардії, або в добровольчих батальйонах. Крім того, є купа людей, які займаються волонтерством, – їм зараз не до виборів.

Діяльність багатьох «свободівців» паралізована. Голова Харківської організації Швайка, який іде на мера Харкова, постійно мотається до Києва на допити і не виключено, що 30-го числа його будуть закривати. Голова Кіровоградської організації Степура — під домашнім арештом. Голова Закарпатської організації Леонов — під домашнім арештом. Голову Волинської організації Анатолія Вітіва викликають на допити на 30-те, і так само не виключено, що будуть оголошені якісь підозри. У першого номеру у списку до Одеської облради Кості Васильця і його двох заступників був обшук. Причому робилося це в день, коли проходила обласна конференція – відповідно, хлопці не могли працювати. Сиротюк вже в СІЗО.

Те, що ви поставили його першим номером в списку до Київради – це така алюзія на минулорічний прийом «Батьківщини» з Надією Савченко?

Ми не після його арешту придумали, що він іде першим номером у списку, а розглядали його кандидатуру раніше. Давно вирішили, що тут першим номером у нас піде хтось з колишніх народних депутатів. Розглядали кандидатури Мирного, Бенюка, Мохника, Сиротюка – вони кияни. Кандидатура Сиротюка отримала більше переваг. І це навіть позиція не наша, а київської організації.

Чому навіть не розглядались ані на першого номеру списку, ані на кандидата в мери Іллєнко та Левченко, які відомі у місті і вигравали округи в Києві?

Ми не хотіли дурити народ – ми ставимо діючого народного депутата першим номером в Київраду, щоб потім що? З самого початку було ухвалене стратегічне рішення про наших топових спікерів. У нас немає фракції 35-37 чоловік, як це було раніше, і топовими спікерами є тільки шість народних депутатів – найпопулярніші Іллєнко, Левченко, Михайло Головко з Тернополя, Олег Осуховський з Рівного. І ми ухвалили рішення, що вони ніякими місцевими виборами не будуть займатись, а будуть працювати по всій Україні – між ними чотирма ми розділили територію. Наприклад, Іллєнко має поїхати в Полтаву, Чернігів, Суми. На тих територіях, де добре сприймається Левченко, буде він працювати. Їхня задача — піднімати рейтинг і представляти наші списки по Україні. А якби ми такого сильного спікера, як Іллєнко, концентрували лише на Києві, ми б багато втратили.

Взагалі у нас по Україні зараз різні стратегії: є області, де перші номери списків у міську раду балотуються на мера, є випадки, де перші номери обласних списків балотуються на мера, і є випадки, коли перші номери списків і кандидатури на мера різні. Подивимося, як воно буде працювати.

В другій частині інтерв’ю Олега Тягнибока читайте про невдалий похід «Свободи» у владу, справжні причини розставання з колишнім Генпрокурором Махніцьким, невдалий арешт Добкіна та об’єднання з «Правим сектором».

Фото: Станіслав Груздєв, «Главком»